COCAIN Колумбийский COCAIN 99% Искитим

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Пацаны, я тут решил вам рассказать про лютый новый год, который я прошел в феврале, когда закладку купил и нормально отрубился. Такое я в жизни не повторю! Держитесь, ухожу в отрыв.

Итак, все началось с того, что я решил развлечься на Новый год как положено. Хотелось чего-то особенного, hardcore, знаете ли. Повезло мне найти телефончик одного парня, который занимается закладками - кто-то говорил, что у него отличная шарашка.

Встретить Новый год с кайфом - вот моя цель! Я позвонил этому парню, и мы договорились о встрече. Встретились мы в старом подъезде, где я их задувал курить. Он достал эти закладки, и я сразу же понял, что это то, что мне нужно.

Окей, как только я получил эту штуку, купленную на темной стороне, мне стало сразу же немного кринж от того, что я влез в такую историю. Но, честно говоря, мне было без разницы, ведь это был Новый год, и я решил взять этот риск.

Друзья, вы не представляете, как я съел это веселье! Кайф на голову лег, и я чувствовал себя абсолютно нереально. Я стал чувствовать каждый удар часов, и время тянулось как будто вечность. Вокруг вообще все казалось каким-то нереальным.

Через некоторое время, когда я уже задувал, пришли мои друзья. Они были в приподнятом настроении, поймали меня на приходе. Но честно говоря, мне было все равно, я был настолько отрублен, что мне было все равно, что они думают.

Весь вечер мы бухали, отрывались в лютом стиле. Мы даже зажигали огоньки и боролись с морозом, хотя на самом деле было уже в начале февраля. Но кому какое дело? Важно было то, что у нас был кайф!

В какой-то момент меня настигло чувство голода. Решил я съесть пару барб, чтобы снять эту проблему. Барбы, хоть и не самое здоровое лекарство, но нам подходили в данной ситуации.

Я почувствовал, как я начинаю отрубаться. Каждая клеточка моего тела пронизана кайфом. Я смотрю на своих друзей, и они кажутся мне какими-то нереальными, будто я в фильме или в каком-то сумасшедшем сне.

Мы все вместе провели настоящую вечеринку до самого утра. Когда пришло время возвращаться домой, я осознал, что это был настоящий праздник. Я понял, что такой отрыв можно испытать только раз в жизни.

Теперь, когда я вспоминаю про эту ночь, я ощущаю смесь радости и стыда за свои действия. Но, знаете, жизнь одна, и если не сейчас, то когда же? Я действительно пожелал, чтобы мой новый год был запоминающимся, и я получил это - запомнил этот кринж навсегда.

В общем, пацаны, я этот новый год встретил в феврале, закладку купил, отрубался, съел барбы, задувал и поймали на приход. Но мне было все равно! Я получил тот самый лютый новогодний отрыв, о котором мечтал. Всем такого же извращенного кайфа!